Як європейці Херсонщину будували!

2 квітня у ХОБД ім. Д. Чайки відбулось підведення підсумків літературного конкурсу "Як європейці Херсонщину будували", ініційованого благодійним фондом "Майбутнє Херсонщини". Місцеві автори 12-17 років та категорія 18+ писали казки, оповідання, вірші про європейське минуле рідного краю. 

  Головною метою конкурсу є заохочення дітей до навчання, вивчення історії Херсонщини, патріотичне виховання молоді, виявлення талановитих авторів, розвиток та підтримка творчих здібностей активних громадян.

  Головною умовою конкурсу було написання казки для дітей, у сюжеті якої будуть присутні головні герої – херсонські діти Таврик та Дніпрянка, а також європейці, які жили на території Херсонської області та робили усе для її розбудови та процвітання.

  Усього на розгляд журі надійшло 50 творчих робіт, з яких було обрано 10 найкращих, які увійдуть до третьої збірки казок про херсонський край.

   Тож серед 10 найкращих і творча робота Світлани Небаби-Колесник - вірш "

Що ми знаємо про херсонський край?!"- розповідь Таврика про видатних європейців, які розбудовували Херсонщину: 

Що ми знаємо про херсонський край?!

Розповідь від Таврика послухайте усі,

Як європейці місто будували - всі.

Чудове місто це Херсоном нарекли,

І шлях в Європу всім краянам надали.

⃰          ⃰        ⃰

Хто ж наше місто будував? Який то генерал?

Арапом був поручик Ганнібал,

Будівництвом фортеці Суворов керував,

І князь Потьомкін усім тут заправляв.

 ⃰          ⃰        ⃰

А ще колись давно в 17-м столітті у Херсоні

Нащадки з Трансільванії жили,

Й херсонським губернатором у регіоні

Князя угорського Ерделі нарекли.

⃰          ⃰        ⃰

Рік 1803 став віщим для усіх – 

Як центр губернії Херсон мав успіх.

Прапор міста й герб Херсона

Дарунок Рішельє – французької персони.

⃰          ⃰        ⃰

Херсонські губернатори Гревениц, Пестель і Ганскау – 

Усі з Німеччини  до нас завітали.

Щоб край херсонський прославляти,

…І розвивати, …і будувати.

⃰          ⃰        ⃰

Софія Потоцька – гречанка була,

Прекрасне ім’я таврійським селам дала.

Грецьку церкву Святої Софії

Родина Гунарупало подарувала - як надію.

⃰          ⃰        ⃰

Дивовижну Асканію німці заснували – 

Перлиною Херсонщини вона стала.

Природній оазис створив тут Фальц-Фейн,

Чудова родина - родина Фальц-Фейн.

  ⃰          ⃰        ⃰

Неподалік від Берислава

«Маленька Європа» тут існувала.

Село Зміївка – єдине в Україні,

В якому шведи живуть і донині.

⃰          ⃰        ⃰

Серед херсонців родина Вадонів була відома – 

Всі знали інженерів - Олександра, Жозефа, Євгена, - 

Усі вони французької землі сини.

Чудові кораблі в порту – це все вони.

⃰          ⃰        ⃰

Джон Говард – британський лікар, філантроп,  

Допомагав він хворим й бідним у Європі.

В Херсоні лікарні будував і школи

І в пам’ять нам про нього є сонячнеє коло.

  ⃰          ⃰        ⃰

Француз Гійом де Левассер Боплан

Створив для всіх чудовий план – 

Відому карту України …

… Й чудовий опис усієї країни.

⃰          ⃰        ⃰

Тож історію свою ви знайте,

Оповідання від Таврика читайте – 

Як європейці Херсонщину будували

 І край херсонський прославляли.

Автор: Світлана Небаба, 50 років, смт Білозерка Херсонської області.

Казка …Біле озеро…

Легенди Херсонщини

Автор: Дарина Голік, 27 років,

смт Білозерка, Херсонська область,

Давним-давно колись на світі жив талановитий і обдарований художник Фелікс. «Перу» цього визначного майстра дивувалися усі, адже він настільки прекрасно передавав на полотно свої думки і мрії, що все це не могло не захоплювати і не дивувати оточуючих. У його роботах природа наче оживала, ніби він створював взагалі новий елемент, якого ще ніхто ніколи не бачив – і це був його секрет. Саме Фелікс був тим майстром, який допомагав світові бути красивішим і досконалішим. Він творив усі дива і забарвлював довкола усе фарбами. Картини художника оживали на тих територіях, де він і хотів, і саме так, як він того бажав.

Фелікс мандрував по всьому світові, багато прекрасних краєвидів – це його рук заслуга. Вони не просто золоті були, а ніби якісь чарівні палички, що чаклують усе любе серцю і очам людей.

Об`їхавши майже увесь світ, Фелікс вирішив залишитись саме на Україні, адже вона така простора і велична. Її степи, поля, гори, ріки і моря – це поєднання всього найкращого, що можна мати народу, тому його вибір очевидний.

Наш майстер дуже любив степи. Бо ж якими фарбами можна гратися в певні пори року на полях, а саме весною і влітку, коли спіють різні посіви. То природа вся навколо як наш прапор – блакитне небо, таке яскраве, таке прекрасне і величне жовте поле, повне життя.

Так сталося, що Фелікс оселився на Херсонщині, де придбав собі величезний дім, що був схожий на палац, і мав вихід до чудового озера. Воду він також дуже любив, - вона омивала його думки, - і тоді Фелікс міг ясно бачити, якою тут має бути місцевість і саме в яких кольорах.

Одного разу він вийшов до води увечері, взяв усі свої приладдя і почав … писати. Місяць був тоді дуже великий і було досить світло. А ще на темному небі рясніло  багато зірочок. Фелікс сидів і думав, що ж можна «написати» такого… і тут раптом побачив свою кицьку. Вона підійшла до нього і почала тертися об його ногу і муркотіти. Фелікс погладив кішечку і сказав:

-         Зірочко моя біленька, зараз я намалюю найкрасивішу картину. Це місце буде перлиною Херсонщини, адже тут так прекрасно. Ти тільки подивись, яка ніч біла, які зірки великі, і як їх тут багато!

Потім майстер взяв до рук пензля … і в нього вийшла прекрасна картина. …Темна ніч і великий білий місяць, яскраві зорі і біле озеро, адже місяць так освітив його яскраво… І тут перед очима Фелікса саме в цю мить вода у озері почала світлішати. На вулиці від місячного сяйва стає також світліше і зорі починають яскравіше блищати. Зірочка навіть нявкнула від подиву, наскільки ця картина її вразила, адже все насправді відбувалося довкола.

-         Яке озеро біле стало, ти подивися, кицю! – натхненно промовив майстер. – А може його так і назвати? Біле озеро!? Як гарно звучить! Тобі подобається? – на що кицька застрибнула до Фелікса на руки і замуркотіла.

Фелікс у той момент був  найщасливішою людиною, адже ще прекрасніших пейзажів ніж цей, він не малював.

…Уже скільки пройшло років, а може і століть, а наше озеро все Біле, і селище наше, за вроду місцевості ім`я собі взяло Білозерка, щоб усі знали, чому в нас так красиво, і чому озеро це Біле…

Казка "Білозерщина".

Участь у інноваційному проекті "Обласний профіквест "В долонях степу і Дніпра" надихнула Жукову Анастасію, учасницю білозерської комади "Розумники" на створення дивовижної казки "Білозерщина". Читайте та діліться враженнями. 

Обласна літературно-краєзнавча акція

«Легенди Херсонщини»

Казка

Білозерщина

Автор: Жукова Анастасія, 15 років

-         Бабусю, бабусю, - гомоніла маленька дівчинка. – А чому наше селище називають Білозеркою, а район – Білозерщиною?

Бабуся з посмішкою глянула на онуку. Сіла зручніше і запитала:

-         Оленко, ти коли-небудь чула легенду про володарку Білозірку? – дівчинка зацікавлено прислуховувалась. – Чи історію про річечку?  Чи то про сміливу дівчину? Або ж казку про двох сестер?

-         Казку? – онука аж підскочила. – Ти ж мені розповіси?

-         Звісно, - бабуся посміхнулась. – Сідай зручніше...

Україна! Прекрасна, чудова країна! Зелені ліси, високі гори, безмежні степи...

-         Сестро Херсонщино, доброго ранку! – сказала маленька дівчинка, одягнена в білу сукню, прикрашену соняшником, виноградом та калиною. На голові в неї був чудовий віночок з польових квітів.

-         Доброго ранку, маленька Білозерщина, – відповіла дівчина в прекрасній жовтій сукні із зображенням колосся пшениці і посміхнулась. Херсонщина сиділа посеред галявини й плела вінок.

-         Сестро, а чому мене назвали Білозерщиною? – дівчинка зацікавлено схилилась над Херсонщиною.

Та розсміялася.

-         Чудові озера у ме-е-ене є,

А в сестри моєї воно Бі-і-і-іле!

Білозерщина також посміхнулася і заплескала в долоні. Херсонщина закінчила плести вінок й одягла його.

-         А ще у тебе тече чудова-пречудова річечка під назвою Білозірка, - дівчина весь час посміхалася. – Маленька, але чиста і гарна, так?

Білозерщина швидко-швидко закивала головою. І справді, біля селища протікає невелика річечка.

-         Білозірка-Білозірка,

     Вона ясна, наче зірка, - проспівала Херсонщина.

-         Сестро, а ще, ще є щось? – від нетерпіння маленька Білозерщина аж підскакувала.

-         Є... – Херсонщина посміхнулась. – Існує також легенда про володарку Білозірську. Вона, рятуючись від воєначальника Мамая, зупинилася на березі Білого озера і побудувала фортецю...

-         Ой, як цікаво! – поділилась враженнями молодша із сестер.

-         А ще я розповім тобі, – промовила Херсонщина, - легенди про одну сміливу дівчину та відважного козацького сокола - Чорнобая… Багато років тому, коли на сусіднє з Білозеркою село напали татари, вони взяли в полон багато людей. Серед них була одна молода дівчина, яка звалася Кіза. Красуня була дуже відважна. Вона не могла терпіти знущання татар і вирішила втекти від них. Але татари помітили, що вона пропала, і почали її шукати. Кіза побігла в сторону річки, та татари вже майже її наздогнали. І коли вона зрозуміла, що її скоро спіймають, щоб не повернутись до загарбників у полон, стрибнула із кручі в річку і потонула. Цей похилий високий берег над водою називався «Мис». Тому село і отримало назву в честь цієї дівчини - «Кізомис», за її сміливість і відвагу.

-         Також, - сказала Херсонщина, - ти повинна знати, що колись наші землі заселяли козаки… Серед широких степів була козацька паланка. Відважні воїни тут жили і охороняли рідний край. Одного разу сотня козаків перехопила зграю бусурманів, які вели дівчат. У кривавій битві загинуло 15 сміливих лицарів, але всі красуні були врятовані. Вони пішли у фортецю разом з українськими легенями. Їм сподобалось життя козаків і, особливо, їхнє тренування на конях із шаблями та списами. А легендарний козак Чорнобров, якого пізніше турки і татари назвали Баєм (володарем), а козаки і дівчата назвали Чорнобаєм, - без розбігу перескакував найвищого коня, в повітрі два рази обертався. На честь козацького героя було названо одне із сел Білозерщини – Чорнобаївка…

-         Ого! – онучка розширеними очима дивилася на бабусю. – Я й не думала, що існує так багато повір’їв щодо походження назви нашого селища і району!

-         Будеш тепер знати, так, онуко? – старенька бабуся знов посміхнулась. – А теперь біжи, я хочу спати..., – коли онучка побігла, стара жінка подивилася в далечінь і тихо сказала:

-         Я ж права, Білозерщино? – у відповідь почувся тихенький сміх...