СІМ ЧУДЕС ОЛЕКСАНДРІВКИ!!!

Моя Олександрівка!!!

ПрофіКемп. Розповідь про рідний край Макаренко Олени Олександрівни (бібліотекаря Білозерської РБ) з місця подій - рідної Олександрівки, урочище "Скелька".

ПрофіКемп. Запрошуємо до мандрівки Білозерщиною. Ч.1.

Білозерська команда «Профі-Step», учасники проекту «ПрофіКемп», не тільки визначилася з туристичним маршрутом, але і побувала на чудовій екскурсії  Білозерщиною.  Краєзнавці відвідали найцікавіші та найпривабливіші туристичні об’єкти за наступним маршрутом: Олександрівка, Станіслав, Щирока Балка, Софіївка, Томина Балка, Білозерка.

Таким чином, 28 серпня 2018 року зібравшись о 8.00 біля Білозерського РЦЗ, учасники проекту відправились у дорогу разом із своїми керівниками і наставниками бібліотекарем Білозерської районної бібліотеки Макаренко Оленою Олександрівною та Колєсніченко Людмилою Олександрівною, вчителем історії Велетенської ЗОШ I-III ступенів (головні екскурсоводи).

 Десь за годину нарешті завітали до омріяного села Олександрівка, де усіх привітно зустріла учениця та «президент» Олександрівської ЗОШ I-III ступенів Войтович Іванна. Дівчина розповіла про історію виникнення села та про героя АТО Жекова Максима Петровича, який загинув під Ілловайськом. На честь загиблого уродженця Олександрівки у селі встановлено пам’ятний бігборд.

Іванна також повідомила, що село заснували запорожці у 1754 році. Дізнались діти і про історію, коли місцеві жителі випадково знайшли могилу з кам’яним хрестом з надписом, що там похований козак Коношко. Нині хрест зберігається у Миколаївському обласному краєзнавчому музеї.

 Привітно зустріли учасників проекту і вчителі Олександрівської ЗОШ  I-III ступенів (історії – Маковецький Ю.Г., біології – Булега Л.В, географії – Башло С.О.) та завідувачка Олександрівською с/б Пекалюк С.І. 

Отже чудова, інтерактивна екскурсія почалася з відвідання історичної пам’ятки національного значення «Городище в урочищі «Скелька». Дуже цікавою і  захоплюючою була розповідь вчителя історії Маковецького Юрія Григоровича, який повідав дітям історію цього об’єкта, продемонструвавши ідеальний зразок (майстер-клас) справжнього гіда-екскурсовода. Згадав Юрій Григорович і про Бубликову балку, яка знаходиться поруч зі скелями, але, нажаль, вже почався процес руйнації, її поступово розмивають дощі. 

 

 

Довідка. Городище Скелька – пам’ятка археології (античність).

Розміщення. Херсонська обл., Білозерський район, с. Олександрівка (центр сільської Ради), в 8 км на північ від села, на лівому березі Бузького лиману.

Городище орієнтоване уздовж берега лиману в напрямку північний захід – південний схід. Розташоване на обривистому березі на висоті 20 м від рівня води. Природні межі городища: на південному заході – береговий обрив, на північному заході і південному сході – балки. Пам’ятник розділений балкою на дві частини: північно-західну, розмір якої становить 120×96 м, і південно-східну, розмір якої 120×93 м. З північно-східного (напільного) боку частково зберігся земляний оборонний вал і рів. У південно-східній частині городища лінія валу має розрив завширшки 7 м, що є давнім в’їздом з боку поля. На поверхні обох частин пам’ятки знаходяться траншеї військового часу, поверхня задернована. В гирлі балки, що поділяє городище на дві частини, знаходиться підвищення овальної форми.

На городищі виявлені будівельні залишки у вигляді грушоподібної зернової ями, частини господарчої печі, частини сирцевої стіни, ольвійської черепиці. В культурному шарі, що становить 1-1,5 м, знайдені зернотерка, уламки ліпної, сіроглиняної, червонофігурної, чорнолакової кераміки, амфор. Тут виявлені розтирачі, грузило, кістяні залишки свійських тварин та риби. В шурфі знайдена кам’яна стела із схематичним поясним зображенням людини і тамгообразним знаком. Стела відноситься до початку н.е.

Пам’ятник є скіфським городищем, одним з пунктів ольвійської периферії; його розквіт відбувся у 4-3 ст. до н.е.

Городище відкрите В.І. Гошкевичем (Херсонський музей) у 1895 р., повторне обслідування В.І. Гошкевичем відбулося у 1909 р. В 1927 р. Ф.Т. Камінський (Миколаївський музей) зібрав матеріал на поверхні городища. У 1947-1948 р. А.П. Манцевич (Державний Ермітаж) у складі Ольвійської експедиції АН УРСР обстежила пам’ятник шляхом розвідувальних шурфів. В 1965 р. обстеження пам’ятника здійснили І.Д. Ратнер і А.Е. Вірліч (Херсонський краєзнавчий музей).

Колекції знахідок зберігаються в Інституті археології АН УРСР, Миколаївському й Херсонському краєзнавчих музеях.

Вчитель біології Булега Людмила Вікторівна та вчитель географії Башло Світлана Олександрівна запросили дітей на еко-тур у ландшафтний заказник «Олександрівський», розміщений на знаменитих олександрівських скелях. Дітки з задоволенням пройшли екостежкою та прослухали знову ж таки цікаві розповіді від справжніх фахівців про екосистему, туристсько-рекреаційні можливості Олександрівки та дивовижний рослинний і тваринний світ ландшафтного заказника. Людмила Вікторівна Булега демонструвала дітям рослини, які зустрічались по дорозі і детально розповідала про їхні властивості та особливі лікарські можливості.

Довідка. Олександрівський заказник є одним з об’єктів природно-заповідного фонду Херсонської області. Тваринний та рослинний світ представлений своєю різноманітністю. Це зацікавить багатьох туристів.

Заказник "Олександрівський" площею 996 га було створено у 2002 році. Територія заказника знаходиться на відстані п’яти км від села Олександрівка, на прилеглій акваторії Дніпровського лиману. Різноманітність ландшафтного заказника представлено такою рослинністю: ковила українська, ковила волосиста, ковила Лессінга, карагана скіфська, дрік скіфський, водяний горіх, плавун щитолистий, целокаулон степовий та інші. Тваринний світ також різноманітний і цікавий. Тут можна зустріти тварин, занесених до Червоної книги України: п’явку медичну, меризію азовську, аксонолайма замкового, махаона, глинистого джмеля, балобана, морського зуйка, жовтобрюхого полоза.

Побували дітки і біля знаменитого олександрійського Червоного маяка… Але його офіційна назва - Хаблівський маяк. Збудований він був у 1952 році у особливому стилі – ренесанс. Хаблівський маяк незвичайний тим, що збудований саме на суші, але бездоганно вказує дорогу усім кораблям, особливо у напрямку – Миколаїв, Очаків.

   А далі усіх гостинно запросила до Олександрівської сільської бібліотеки завідувачка Пекалюк Світлана Іванівна, де вона продовжила розповідь про історію олександрівського краю, демонструючи дітям відеопрезентації.

    Завідувачка б-кою розповіла «кемпівцям» про уроженця  села Олександрівки, який до виходу на пенсію викладав в школі хімію. Дегтяр Володимир Петрович разом із своїми учнями, Марчуком Олегом та Голінком Андрієм, здійснили багато туристичних (дослідницьких) маршрутів, під час яких зібрали  чимало артефактів минувшини для шкільного музею.  Свої погляди на історію нашого краю, спостереження, роздуми, версії краєзнавець відтворив в своєму нарисі «Там, де море воду п'є».

    Велику роботу  по туристичній привабливості села продовжує проводити Марчук Олег. Ним була створена в мережі сторінка «Село Олександрівка» в якій розміщено багато фото та відео матеріалів про село, знятих за допомогою його дрону. Саме вони і  були показані учням під час зустрічі в бібліотеці.

І згодом пригостила усіх смачними домашніми пирогами. До речі, саме Світлана Іванівна долучила до проведення екскурсій для білозерських школярів вчителів історії, біології та географії Олександрівської ЗОШ I-III ступенів. Пекалюк С.І. – особлива подяка від учасників проекту.

Тож після невеликого відпочинку школярі відправились до Станіслава. 

  Наш головний гід-екскурсовод Колєсніченко Людмила Олександрівна ось що розповідала про «станіславські цікавинки»: «…Ми йдемо уздовж лиману красивими ярами і балками. Сюди час від часу приїжджають туристи з Херсона та інших міст. Тут відкривається прекрасний пейзаж на лиман і станіславські та олександрівські скелі. Над нами пролітають парапланеристи… Херсонські гори розташовані в західній стороні від міста Херсона, між селами Станіслав та Олександрівка. У 2000-х роках цю ділянку включили до складу ландшафтного парку "Станіславський". Місцевість під назвою "Херсонські гори" займає площу в 660 гектарів, де знаходиться безліч берегів із вертикальними схилами, глибокими западинами й ущелинами, що створюють величезний яр, який простягається до самого берега Дніпро-Бузького лиману…» 

Тож нарешті, ось він, знаменитий «херсонський гранд-каньйон» - у нашому Станіславі. А ще – дивовижний лиман, чудова природа, лікувальна глина, і відчайдушний станіславський повітряний екстрим. Так, саме на станіславських горах збираються парапланеристи і, як ікари, кружляють у повітрі.

…Між Олександрівкою і Станіславом…, де з лиманом зустрічається море, планують шлях великий водний прокладати... …Між Олександрівкою і Станіславом…катаються туристи на байдарках. І на байдарках, наприклад, можна «помандрувати» лиманом, і зблизька побачити Станіслав-Аджигольський маяк, що вказує річникам шлях.

Також діти відвідали у Станіславі пам’ятник Т.Г. Шевченку, встановлений у Білозерському районі першим. 

А далі, разом з нами завітайте до античного поселення «Золотий Мис», що знаходиться у селі Широка Балка, і, можливо, саме ви знайдете золото скіфів!

А ще школярі побували у Софіївці у "Софіївському заказнику", в Томиній Балці на базі відпочинку "Рибацький хутір", в Білозерці - біля кургану ім. Д. Яворницького та дослідили історію Баєвого Саду. Але про ці події ми розкажемо у наступній публікації, у Ч.2.

.

За таку чудову поїздку ми вже зараз щиро висловлюємо подяку Херсонському обласному ЦЗН та Білозерському ЦЗН і усім, хто допоміг нам у організації і проведенні чудових екскурсій у Олександрівці та Станіславі, а саме:

-       вчителям Олександрівської ЗОШ I-III ступенів Маковецькому Ю.Г., Булезі Л.В., Башло С.О;

-       вчителю Велетенської ЗОШ I-III ступенів Колєсніченко Л.О.;

-       бібліотекарю Олександрівської с/б Пекалюк С.І.;
- бібліотекарю Білозерської районної бібліотеки Макаренко О.О.

Автор і організатор загального маршруту: Колесник С.О., куратор команди, заступник директора по роботі з дітьми КЗ «Білозерська районна бібліотека ім. П. Григоренка»

Микільське.Чарівний первоцвіт.

   В околицях с. Микільське (територія національного парку «Нижньодніпровський") можна спостерігати килими Тюльпану бузького, що занесений до Червоної книги України. Цей первоцвіт потребує постійного захисту, внаслідок господарського освоєння територій: будівництва, розорювання степових масивів, штучного лісонасадження, випасання худоби, витоптування у місцях рекреації, збору рослин на букети, викопування цибулин.

Берегти та примножувати багатства рідної землі, а не бездумно їх знищувати, відчувати рідну природу, придивлятись до захоплюючих таємничих явищ життя, пропонують учасники білозерської команди проекту "ПрофіКемп"!

Долучайтеся до благородної справи відтворення і збереження рідного краю!

"Місце, де зустрічається степ, річка, море і небо ".

                                        Станіславські скелі височіють над лиманом.

   Херсонська область цікава тим, що тут представлені різні природні об’єкти і рельєфи. Здавалося б: які гори і яке море можна побачити у степовому краї? 

   Гори і лиман зустрічаються у Білозерському районі між селами Станіслав і Олександрівка. Звичайно, це не Карпати й не Альпи, про які ви, можливо, подумали.  Але всього за кілька кілометрів від степу можна зустріти красиві глиняні масиви з урвищами, які сягають до 50 м углиб. Своїми жовтуватими кучугурами станіславські скелі впираються у берег Дніпро-Бузького лиману.

НЕПОДАЛІК С. ОЛЕКСАНДРІВКА (ТРОХИ ДАЛІ ЗА СТАНІСЛАВОМ) У ПОЛІ СТОЇТЬ ВЕРХНІЙ ХАБЛОВСЬКИЙ МАЯК, ЗВЕДЕНИЙ 1952 РОКУ. СПОРУДА КРАСИВО ВИРІЗНЯЄТЬСЯ ПОСЕРЕД СТЕПУ І ПРИВЕРТАЄ УВАГУ

     Вид із вершин на лиман — дивовижний. Саме наприкінці квітня — початку травня тут розквітають тисячі ірисів, кульбабок та інших різнобарвних квітів і трав. Вони створюють неймовірний букет запахів, які заряджають позитивною енергією. 

    Станіславські гори — ідеальний варіант туру вихідного дня, куди можна поїхати з друзями навіть на велосипедах чи добратися рейсовим автобусом. А якщо почитати про історію цих місць і сусідніх сіл, подорож буде ще більш пізнавальною.

Довідка.

Заказник "Станіславський", він же Херсонські гори, Станіславський ріг і Станіславський мис, є місцем, де воєдино зливаються два лимани – Дніпровський і Бузький. Територія мису була зарахована до природно-заповідного фонду України тільки в 2002 році. Площа заказника становить 659 гектарів.

Рельєф заказника яристий. Місцевість представлена оголеними гірськими породами антропогенової системи. У деяких місцях берег лиману піднімається на висоту до 55 метрів. Гарний краєвид утворюється поєднанням степових ділянок, крутих схилів і прибережної акваторії. Всю цю красу підкреслює рослинність. На території заказника можна зустріти представників флори і фауни, занесених до Червоної книги України. Чудово побувати тут і влаштувати незабутню фотосесію, бажано навесні або на початку літа, коли у балках виростає зелена трава і відчувається аромат степових рослин.

Саме тут і планує побувати білозерська команда обласного проекту "ПрофіКемп" у серпні. Ми вважаємо, що наші враження будуть незабутніми!!!

---