Казка …Біле озеро…

Легенди Херсонщини

Автор: Дарина Голік, 27 років,

смт Білозерка, Херсонська область,

Давним-давно колись на світі жив талановитий і обдарований художник Фелікс. «Перу» цього визначного майстра дивувалися усі, адже він настільки прекрасно передавав на полотно свої думки і мрії, що все це не могло не захоплювати і не дивувати оточуючих. У його роботах природа наче оживала, ніби він створював взагалі новий елемент, якого ще ніхто ніколи не бачив – і це був його секрет. Саме Фелікс був тим майстром, який допомагав світові бути красивішим і досконалішим. Він творив усі дива і забарвлював довкола усе фарбами. Картини художника оживали на тих територіях, де він і хотів, і саме так, як він того бажав.

Фелікс мандрував по всьому світові, багато прекрасних краєвидів – це його рук заслуга. Вони не просто золоті були, а ніби якісь чарівні палички, що чаклують усе любе серцю і очам людей.

Об`їхавши майже увесь світ, Фелікс вирішив залишитись саме на Україні, адже вона така простора і велична. Її степи, поля, гори, ріки і моря – це поєднання всього найкращого, що можна мати народу, тому його вибір очевидний.

Наш майстер дуже любив степи. Бо ж якими фарбами можна гратися в певні пори року на полях, а саме весною і влітку, коли спіють різні посіви. То природа вся навколо як наш прапор – блакитне небо, таке яскраве, таке прекрасне і величне жовте поле, повне життя.

Так сталося, що Фелікс оселився на Херсонщині, де придбав собі величезний дім, що був схожий на палац, і мав вихід до чудового озера. Воду він також дуже любив, - вона омивала його думки, - і тоді Фелікс міг ясно бачити, якою тут має бути місцевість і саме в яких кольорах.

Одного разу він вийшов до води увечері, взяв усі свої приладдя і почав … писати. Місяць був тоді дуже великий і було досить світло. А ще на темному небі рясніло  багато зірочок. Фелікс сидів і думав, що ж можна «написати» такого… і тут раптом побачив свою кицьку. Вона підійшла до нього і почала тертися об його ногу і муркотіти. Фелікс погладив кішечку і сказав:

-         Зірочко моя біленька, зараз я намалюю найкрасивішу картину. Це місце буде перлиною Херсонщини, адже тут так прекрасно. Ти тільки подивись, яка ніч біла, які зірки великі, і як їх тут багато!

Потім майстер взяв до рук пензля … і в нього вийшла прекрасна картина. …Темна ніч і великий білий місяць, яскраві зорі і біле озеро, адже місяць так освітив його яскраво… І тут перед очима Фелікса саме в цю мить вода у озері почала світлішати. На вулиці від місячного сяйва стає також світліше і зорі починають яскравіше блищати. Зірочка навіть нявкнула від подиву, наскільки ця картина її вразила, адже все насправді відбувалося довкола.

-         Яке озеро біле стало, ти подивися, кицю! – натхненно промовив майстер. – А може його так і назвати? Біле озеро!? Як гарно звучить! Тобі подобається? – на що кицька застрибнула до Фелікса на руки і замуркотіла.

Фелікс у той момент був  найщасливішою людиною, адже ще прекрасніших пейзажів ніж цей, він не малював.

…Уже скільки пройшло років, а може і століть, а наше озеро все Біле, і селище наше, за вроду місцевості ім`я собі взяло Білозерка, щоб усі знали, чому в нас так красиво, і чому озеро це Біле…