Як європейці Херсонщину будували

Розпочинаємо серію публікацій творів білозерчан на конкурс "Як європейці Херсонщину будували". Якщо сподобалось, приймаємо відгуки. Читайте і діліться враженнями.

Як називалась Білозерка!? Або віщий сон Дніпрянки. 

-                     Скадовка! – голосно говорила Дніпряночка.

-                     Ні, Іванівка! – ще голосніше викрикував Таврик.

Ці суперечки продовжувались ще б довго, якби до діток не підійщла бабуся і не спитала:

-                     Таврику, Дніпряночко, в чому річ? Чому ви сперечаєтесь? Про що йде мова?

-                     Бабусю,- відгукнувся Таврик, - раніше наша Білозерка звалася Іванівкою? Це ж так?

-                     Ні, бабусю, Білозерка звалася Скадовкою, - похлипуючи доказувала Дніпряночка.

-                     Дітки, не сперечайтеся. – заспокоювала онуків бабуся. – І ти права, Дніпряночко, і ти все вірно говориш Таврику. Дійсно, спочатку наша Білозерка називалась Іванівкою – на честь її першого землевласника арапа Івана Абрамовича Ганнібала (який народився у Естонії, син «арапа Петра Великого»). … Дуже – дуже давно, коли херсонський край тільки почав засвоюватися, велика цариця Катерина II видала указ про заселення іноземцями південних земель. А Іван Ганнібал був будівничим міста Херсона і поруч йому виділили маєток в 12 тисяч десятин землі, щоб він там жив і розвивав наш край, заселений колишніми запорожцями. Тож першим господарем Іванівки – Білозерки, - сказала бабуся, дивлячись на Дніпряночку, - був іноземець.

-                     Так виходить, що наша Білозерка раніше називалась Іванівкою!? – задумливо сказала Дніпряночка. І в її уяві постав мужній образ величного чужеземця – арапа Івана Абрамовича Ганнібала, - він їй нагадував казкового джина з чарівної лампи Алладіна.

-                     Цій людині ми завдячуємо утворенням нашого селища! – гордо промовив Таврик. – Я дуже багато читав про нього.

-                     Але ж, бабусю, звідки тоді взялася назва Скадовка? – запитав Таврик.

-                     Дніпряночко! – раптом звернулася до онучки бабуся. – Здається, що ти сама зможеш розповісти про все своєму брату.

-                     Да, бабусю, Таврик мене навіть слухати не хотів. Все своє доводив. – промовила дівчинка.

-                     Ану, Дніпрянко, спробуй мене переконати, - посміхнувся Таврик.

-                     Онучечко, ми з задоволенням послухаємо твою розповідь. Я здогадуюсь, що вона буде про знамениту родину Скадовських – вихідців з Польщі. Я ж права, Дніпряночко? – запитала бабуся.

-                     Ну що ж, слухайте, бабусю і Таврику! Ви не повірите звідки я дізналась про це. Мені наснилось, так, дійсно наснилось… Наче я бачила усе це насправді…

… Я бачу… як до Херсона на кораблях прибувають англійці, шведи, італійці, французи, німці, греки, поляки… Так у місто перебралися з Польщі Балтазар Балтазарович Скадовський з племінником Яковом Яковичем Скадовським. … Я також бачу, як нашу Білозерку спочатку було продано князю Безбородко, і згодом, у нього маєток викупив Балтазар Балтазарович Скадовський (разом з усіма селянами)… Невже таке може наснитись? Виявляється, може.! … І я, начебто, знаходжусь десь поруч… Бачу купчу на маєток… і… здивовані обличчя селян – адже знову новий господар…. Час летить, проходять десятиліття… Родина Скадовських була у захваті від дивовижного місця, яке їй дісталось: гарні землі, безмежні поля, доброзичливі люди, поруч озеро Біле!

…. Саме тут жили і прославляли білозерський край діти та онуки Балтазара Балтазаровича – останній землевласник Білозерки Лев Балтазарович Скадовський, відомий археолог Георгій Львович Скадовський, знаменитий художник Микола Львович Скадовський, видатний вчений-гідробіолог Сергій Миколайович Скадовський…

-                     Так ось чому наша Білозерка мала ще одну назву – Скадовка! Це, мабуть, на честь Скадовських, вихідців з Польщі! – з захопленням промовив Таврик.

-                     Цей дивовижний сон Дніпряночки і справді виявився віщим, - промовила бабуся. – Все так і було.

           Для Таврика ця новина стала несподіваною. Адже він захоплювався історією свого селища і не розумів,  чому такий сон не наснився саме йому.

         Згодом бабуся підійшла до діток, обійняла їх і промовила:

-                     Таврику, Дніпряночко! Ви праві обоє. Та зараз Білозерка називається так тому, що поруч з селищем знаходиться чудове озеро Біле. Але ви повинні знати і пам’ятати, що в історії походження назви нашої Білозерки є європейські витоки. Любіть і бережіть свій рідний край, шануйте його!
Автор: Колесник С.О. 

Чорнобаїв град

У Херсонськім славнім царстві,

Білозерськім государстві

Чорнобаїв град стоїть,

Та казковий шлях лежить.

Отож, любії малята,

Українські козачата,

Влаштовуйтесь найзручніше,

Та поводьтеся чемніше,

Дружно в царство те підем,

Річ про давнє поведем…

Брат з сестрою дружно жили,

Мирно жили, не тужили,

Хлопчик Таврик звався, друже,

Мав він серце не байдуже.

Дівчинку Дніпрянка звали…

Ви її не зустрічали?

-    Знаєш, сестро, - брат сказав,-

Маєм ми багато справ…

Нумо підем до царя,

Славного Володаря.

Хай він дасть скоріш одвіт:

Скільки государству літ…

Цар наш чинно походжає,

Та на діток поглядає.

-       Нашім граду… Щоб згадать…

Двісті років… Й тридцять п’ять!...

-       Світлий царю, не мовчіть,

Про минуле розкажіть!

Цар лишився дару мови,

Бо колишнє невідоме…

Лиш прийшовши в себе, враз

Видав він такий наказ:

Государство дослідити,

Смілих всіх нагородити!

Тут зібралися придворні,

Славні мудреці проворні,

Стали думать та гадать,

Кого в давній світ послать…

Зголосивсь Віктор Гошкевич,

Того царства королевич,

Й чужоземний славний Йван

На прізвище Суручан.

Вони царством мандрували,

Ряд курганів розкопали,

Віднайшли безліч коштовних

Старожитностей чудових…

Всім повідали: давно

Скіфське царство тут було,

Готське також існувало,

Та Ольвійське процвітало.

Цар сказав: - Все зрозуміло,

Впорались ви дуже вміло!

Слава царством хай гуляє,

Та народ вас прославляє,

Нехай славні імена

Ширяться із вуст в вуста!...

Враз сестрі цікаво стало,

Як град рідний заснували.

-          Хто такий цей Чорнобай?
Таврику, розповідай!

Дай - но відповідь мерщій,

Може, це страшний злодій?

-           Що ти, сестро, схаменися,

Та й за голову візьмися!

Чорнобай - це пан хоробрий,

І душею дуже добрий,

У походах він бував,

Зміїв злих перемагав!

Князь Потьомкін та цариця

Катерина білолиця

Пана Петра й Гусака

( Ось компанія яка!)

В нашім царстві поселили

Й радісно оголосили:

Мирно й дружно тут живіть,

Та кордони стережіть,

Вміло й вправно ви газдуйте,

І палаци тут будуйте,

Добре серце завжди майте,

Лиходіїв відганяйте!

Вони й досі тут вартують,

Та у царстві мир пильнують,

З простим людом завжди дружать,

Граду ріднім вірно служать…

У Херсонськім славнім царстві,

Наймудрішім государстві

Цар уміло заправляє,

Володіння процвітає…

Автор: Кухта Г.Д. 

Як європейці Херсонщину будували.

Теплого літнього вечора, у садку під соняшником, сиділи наші герої й маленькі дослідники – хлопчик Таврик та його молодша сестра Дніпрянка:

-                     Таврику, - звернулася сестра до брата, - а як і хто будував Херсонщину? Звідки можна про це дізнатись? Розкажи мені.

-                     Ой, Дніпрянко, знаю тільки, що був такий французький військовий інженер й географ Гійом Левассер де Боплан, який близько двадцяти років свого життя провів на Україні. В основному його служба полягала в пошуку підходящих місць для зведення укріплень по всій території України та їх будівництві. Після повернення додому у Францію він видав найцікавіші записки про життя селян і козаків, їх звичаї і вдачу, їх оселі, промисли, якими вони займалися, способах ведення війни з ворогом. Так само його руці належать і найдокладніші карти України. Протягом декількох століть вони вважалися найбільш повними і точними, ними не раз користувалися спочатку польські королі, а пізніше всі дослідники історії України, - як от, наприклад, і ми з тобою. Праця французького інженера називається - «Опис України» 1650 року. А ще він створив дивовижну карту - «Загальний план Диких полів, простіше кажучи, Україна. З суміжними провінціями. Роботи Боплана є дуже цікавими і мало не єдиним джерелом з історії України того часу. В «Описі України» навіть є статті і про наш край… Така книга є у бібліотеці мого дідуся. А ходімо до дідуся Панаса, він нам усе розповість.

-                     Таврику, Дніпрянко! – зове баба Параска, - ходіть молоко пити!

Діти повсідалися зручно, у руках кухоль молока, скоринка хліба – все, що потрібно дітям. А біля них, на старенькій лавочці, такій старенькій, як і сам дідусь, сидів дід Панас. Брат і сестра дуже полюбляли, коли теплого вечора, за кухлем молока, дід розповідав їм усякі цікаві історії та пригоди, тому й зараз мова зайшлася про відомих європейців, які присвятили своє життя Херсонщині:

-                     Ой, дітки, розповідав мені це ще мій прадід, багато відомих діячів було, але найвагоміший вклад зробив саме він – лікар-гуманіст Джон Говард, який все своє життя допомагав хворим. Десь у 1789 році  приїхав він у Херсон, щоб пожертвувати великі суми на будівництво шкіл і лікарень для бідних. Говард постійно навідувався на верф, в казарми, хатини і халупи перших херсонських поселенців, вивчаючи умови їх життя і дбаючи про їхнє покращення. У цей час у Херсоні спалахнула епідемія Говард невтомно допомагав хворим, захворів і помер у 1790 році. У місті Херсоні на проспекті Ушакова (раніше ця вулиця називалась Говардівською) на честь великого філантропа встановлено пам’ятник. За духовним заповітом Джона Говарда, пам'ятник в його честь встановлено у вигляді сонячного годинника з зображенням барельєфа видатного гуманіста і написами російською мовою та латиною: «Говард. Упокоился 20-го января на 65 году от рождения. (Говард. Упокоївся 20-го січня на 65 році від народження). Alios salvos fecit  (Робив інших здоровими). Vixit propter alios (Жив для інших)». Пам'ятник Джону Говарду у формі сонячного годинника увійшов до п'ятірки незвичайних вуличних годинників України.

-                     Ви чого там розбалакалися?! Пізно вже, вечоріє, вам спати пора, а ви дідові байки слухаєте, - буркотіла бабця.

Та діти й не думали про сон. Адже дід такі цікаві речі про Херсон розповідав.

-                     Ще один видатний європеєць - Олександр Семенович Ерделі, - продовжував дід Панас, - представник давнього угорського графського роду. Перші представники родини Ерделі переселилися в Північне Причорномор'я в кінці XVIII ст. із Трансільванії, вже в XIX ст. стали одною з найвідоміших і багатих родин краю. Їх родовий маєток знаходився в Ердельївці (тепер в Кіровоградській області). А на Херсонщині їм належала Токарівка (це у Білозерському районі). Назва походить від прізвища перших власників. Токарівка заснована 27 червня 1780 року хорунжим польської армії Антоном Токаревським. Але ще в катеринівські часи він програв свій маєток сім'ї Ерделі, які і володіли Токарівкою. Ерделі Олександр Семенович - херсонський губернатор з 1876 по 1890 роки, фактично ж – з 1874, коли став виконуючим обов'язки губернатора. У 1879 році Ерделі удостоївся ордена св. Станіслава першого ступеня, в 1883-му – св. Анни першого ступеня, в 1888-му – св. Володимира другого ступеня. У 1890-му став Почесним громадянином Херсона. Всі ці винагороди – результат плідної діяльності на благо міста і краю. Завдяки Ерделі, наприклад, місто обзавелося такими корисними закладами, як відділення державного банку, училище, був прокладений водопровід. До речі, на роботах по благоустрою міста Херсона працював і мій пращур, ваш прапрапрадідусь... При О.С. Ерделі також були упорядковані проспекти, ринки і бійні. Тож вулицю Старообрядницьку (раніше називалась Ерделіївська) не випадково вибрали для увічнення його імені. На ній зосереджено дуже симпатичні будівлі, що з'явилися, так або інакше, завдяки сприянню Ерделі: губернське земство, Театр (1889) і Міська бібліотека. У Токарівці знаходилися дві економії, що належали дітям Олександра Семеновича: Сергія Павловича, Марії Олександрівни та їх дітей Павла і Олександра.

-                     Так, європейці й надалі продовжували успішно розвивати наш край,- гордо сказав дідусь. - Серед них найбільш відомі іспанець Йосип Михайлович Дерібас (Хосе де Рібас), француз Емануїл Йосипович де Рішельє, родина греків Гунаропуло, численна родина німців Фальц-Фейнів, поляки Йосип Конрадович Пачоський, Маріуш Заруський й інші – та про них я розповім вам завтра. А то зараз знову Параска   прийде, горланити буде.

Таврик і Дніпряночка з великим захопленням і цікавістю дослухали дідуся Панаса, допили молоко і пішли спати. А вночі їм снився мужній прапрапра…дід, який разом з відомими європейцями розбудовував Херсонщину…

Автор: Маскаєва Владислава, 14 років.